Між тим, у країні все відчутніше криза, спричинена відтоком молоді: брак молодих інтелектуальних кадрів, зниження народжуваності тощо. Прогнози на майбутнє за таких умов – невтішні. Про те, що потрібно робити для того, щоб молодь залишалась в Україні та почувалася тут комфортно, поговорили з Артуром Палатним, головою виконкому партії "УДАР Віталія Кличка", який з 2015 по 2019 рік очолював Комітет ВРУ з питань сім’ї, молодіжної політики, спорту та туризму.
Підпишись на наш Viber: новини, гумор та розваги!
ПідписатисяУ День молоді зазвичай влаштовують концерти, роздають грамоти та подяки. За кадром залишається головне – державна політика щодо молоді. Як її можна охарактеризувати зараз, на вашу думку?
По суті, в Україні зараз відсутня державна молодіжна політика як така. Є формальні державні програми, але й ті – не виконуються або просто імітують бурхливу діяльність. Як приклад, Державна програма забезпечення молоді житлом на 2013–2023 роки, яка передбачає надання пільгових довгострокових державних кредитів молодим сім’ям і окремим громадянам на житло. Починаючи з 2015 року Уряд на неї просто не виділяє кошти. Комітет Верховної ради з питань сім’ї, молодіжної політики, спорту та туризму, який я очолював, працював над перезавантаженням програми. Я намагався переконати уряд виділити на неї фінансування. Але "не на часі".
Хоча насправді дуже «на часі». Адже забезпечення молодих сімей і молодих людей житлом – перше, що має зробити держава для того, щоби зупинити тотальний "відтік" молодих фахівців з України, створити стимули для економічного розвитку і покращення демографічної ситуації.
Ініціативи звісно є. Нещодавно запровадили програму кредитування молодих сімей під 7% річних. Але там низка умов, які складно виконати молодим сім’ям. Як підсумок, за 4 місяці цієї програми видано аж 461 пільговий кредит на придбання житла.
Те саме з освітою. Замість глибоких реформ морально застарілих освітніх закладів, влада фокусується на гучних проектах. Той же "Університет майбутнього", який має усі шанси перетворитися на чергову "Лікарню майбутнього". На жаль, гроші витратять, а "майбутнє" так і не наступить.
На вашу думку, яке ставлення молоді до такого стану речей?
Молодь потребує "майбутнього" вже та зараз. Це інше покоління, яке живе у відкритому світі. Воно не готове чекати 5–10–15 років, як це було з їхніми батьками. Бо бачили, що чекання ні до чого не призводить: минають роки, а все залишається так, як було. Вони вже просто не вірять в обіцянки майбутнього.
Потрібні програми, які дадуть результат за рік-два. Молоді люди мають побачити, що справді потрібні своїй державі. Що держава розраховує на них та готова надати підтримку. Інакше – найкращі їхатимуть за кордон та там залишатимуться. Важливо розуміти, що тут йдеться не про якусь локальну ситуацію, яка має хвилювати тільки профільних чиновників. Проблема молоді – це проблема національної безпеки. Адже масовий виїзд молодих людей з країни ставить під загрозу інтелектуальний, демографічний потенціал країни та перспективу її розвитку загалом.
Яка альтернатива? Що можна зробити вже та зараз, як ви висловилися?
Державні програми мають насамперед орієнтуватися на теперішнє. Тут і зараз підтримувати українську молодь. Взагалі я вважаю, що меседж "молодь – наше майбутнє" абсолютно хибний. Молодь – це наше сьогодення. І треба забезпечити можливість здобути їй якісну освіту, придбати житло, отримати підтримку інноваційних стартапів вже сьогодні. Втримати, а точніше – змотивувати молодь не лише залишатися у країні, а й активно долучатися до її розбудови. Врешті-решт, це і має стати головною метою держпрограм – надати молоді можливість для розвитку в Україні. Щоб в Україні залишалися працювати та створювали сім’ї освічені, працездатні, активні молоді люди. Наше завдання – зробити Україною комфортною для них. Інакше, немає сенсу розраховувати на позитивне майбутнє країни.
Ви казали про те, що якісна освіта може переконати молодих людей залишатись в Україні. Але як цю якість підвищити? Збільшити фінансування у рази?
Звісно, фінансування освіти та науки потрібно суттєво збільшити, але необхідно раціонально використовувати також ті кошти, які зараз є. Однією з ініціатив нашої партії "УДАР" у сфері освіти – більш активно перерозподіляти наявні коштів: слід, нарешті, запустити на повну програму «гроші ходять за студентом» та повноцінні освітні ґранти. Українська талановита молодь має обирати, де вона хоче навчатися і, відповідно, держава має фінансувати цю освіту. Зокрема, на зразок Грузії – не обмежувати використання ґранту лише в українських вишах. Студент має отримати право здобувати освіту в будь-якому виші світу, але водночас бути зобов'язаним повернутися в Україну та реалізувати свої знання у нашій державі.
Якщо найближчим часом ми нічого не змінимо ситуацію в молодіжній політиці – це нам боляче відгукнеться у майбутньому. Неможливо займатись сталим розвитком держави без впровадження адекватної молодіжної політики та підтримки молоді.
Чи має взагалі українська молодь вплив на те, куди рухається країна?
Молодь завжди була найдієвішою та найрішучішою частиною нашого суспільства. На відміну від більшості країн колишнього СРСР, саме в Україні вона стала рушієм тектонічних змін. Наша молодь завжди була поміж перших у відстоюванні прав та свобод. Українські студенти першими вийшли у 1990 році задля боротьби за Незалежність України, а у листопаді 2013 року молодь вийшла на Майдан, щоб не дозволити владі вкрасти європейську перспективу у країни. Саме з молоді розпочалися Революція на граніті та Революція Гідності. Молоді українці з перших днів війни на сході України боронили та боронять Українську державу. Тому, звісно, українська молодь мала та має великий вплив на процеси у державі.
Багато хто сумнівається у новому поколінні. Ви у нього вірите?
Партія "УДАР" – це молода партія і ми завжди приділяли молоді особливу увагу. Я впевнений, що сьогоднішня українська молодь вже за кілька років візьме на себе відповідальність за країну та буде ухвалювати найважливіші рішення, від яких залежить її доля. Переконаний, це дасть свої результати. Нове покоління, яке виросло без радянських стереотипів, зробить Україну сильною, успішною і розвиненою країною, де не буде місця корупції, бюрократії та байдужості. Головне – приділяти достатню увагу молодіжній політиці, дослухатися до голосу молоді та давати їм усі необхідні інструменти для змін.
