Оригінал - на сайті "Кореспондент"

Нова підозра, пред'явлена Медведчуку - це маячня чистої води: все, що було зроблено з вугіллям, - все було законно. До того ж, ЛНР і ДНР в перші роки їх існування ніхто не називав терористичними організаціями. Їх почали так називати тільки в постановах Верховної Ради приблизно з березня 2015 року.
При цьому, протягом трьох років з початку збройного конфлікту, Донбас залишався щільно інтегрованим у всеукраїнську економіку. Під керівництвом, яке здійснювалося з підконтрольних територій в ЛНР і ДНР працювало не менше сорока підприємств: шахта імені Засядька, Донецький і Єнакіївський металургійні завод, Макіївський і Ясинівський коксохімічні заводи, "Донецькшахтопроходка". завод "Силур" в Харцизьку, "Стирол" в Горлівці, флюсо-доломітний комбінат в Докучаєвську, електротехнічний завод в Торезі. Продукція цих підприємств поставлялася на підконтрольні території, а заводам відправлялося сировину.
Людям, які працюють на заводах ЛНР і ДНР офіційно виплачували зарплату в гривні, на секундочку. Влада розуміла, що в республіках живуть не терористи, а українці. І чи можна їх судити за те, що багато з них залишилися, не змогли залишити рідні домівки, кинути хворих старих-батьків? Якщо відверто: чи з розпростертими обіймами їх чекали в Україні і чи солодко довелося біженцям, які переїхавши не отримали ні матеріальної підтримки, ні гідного житла, ні роботи. Тоді влада це хоч і не повною мірою, але усвідомлювала.
Зв'язок підприємств на непідконтрольних територіях з Україною остаточно обірвався тільки в 2017 році, після блокади, яку організувала група клоунів в комуфляжі під керівництвом "героїв-майданівців" Семенченка і Парасюка. Нескладно знайти новинні повідомлення тих років і згадати, як просили, вмовляли навіть загрожували блокадникам і Порошенко, і Гройсман – оскільки, в першу чергу блокада завдала нищівного удару по економіці підконтрольних територій. І будемо чесні, навіть під час блокади, вугілля з непідконтрольних територій продовжувало ввозитися в Україну. Активісти перекрили тільки один напрямок. Возили вугілля з офіційного дозволу української влади, яка визнавала, що, якщо націоналісти перекриють ще дві залізничні гілки, в ряді українських міст згасне світло.
Україна за всі роки незалежності не могла виробити таку кількість вугілля, щоб покрити всі свої потреби. До того ж, на непідконтрольних територіях залишилися основні запаси антрациту, який потрібен для роботи теплових електростанцій, на яких виробляється близько 45% всієї електроенергії в Україні. Газове вугілля, яке видобувається на території Львівсько-Волинського басейну їм не підходить. Ввозити вугілля з Південної Африки було набагато дорожче, до того ж, багато його привезти не можна було через обмежену пропускну здатність портів. Українська влада офіційно заявляла, що купує вугілля у шахт, розташованих на тимчасово окупованих територіях. З кінця 2014 року діяли легальні білі схеми оплати за вугілля з окупованих територій: державні шахти з непідконтрольної території Донецької та Луганської областей були перереєстровані в Києві і отримували оплату в державних банках за фактом поставки. Потім банки перераховували гроші на зарплатні картки шахтарів. Це дозволило уникнути віялових відключень через дефіцит електроенергії і зростання цін, який в Україні, який інакше був би настільки масштабним, що неминуче торкнувся б і населення.
І що ж виходить? Тепер порятунок країни, якій в умовах дефіциту вугілля загрожували віялові відключення називається сприянням тероризму? А українці на окупованих територіях за логікою нинішньої влади, можуть вважати себе не повноцінними українцями, а терористами?

Кирило Кіквідзе