Про це пише Валентин Кравець на порталі Скептик. Публікуємо матеріал без коментарів і ремарок. Редакція не несе відповідальності і не перевіряє дані, надані і опубліковані сторонніми інформаційними ресурсами.
Підпишись на наш Viber: новини, гумор та розваги!
ПідписатисяНайближчими днями в Україну прилетить прем'єр Британії Борис Джонсон. Щоб особисто, на зустрічі тет-а-тет, зробити Зеленському останнє китайське попередження: або ти за місяць доробляєш всі свої справи і тихо йдеш в небуття, але з гарантіями недоторканності британських активів, тобто, без довгого Тягання по українських і британських судах, або, в разі повторного публічного хамства, Англійська резидентура задіє всі свої інструменти, щоб не просто зняти президента, а й позбавити абсолютно всіх активів.
Західні партнери Зе-команди дали гаранту всього лише місяць для того, щоб в більш-менш спокійному темпі завершити всі свої особисті «прожекти», а потім, з приходом весни, «розчинитися» в одній з європейських країн, тихо живучи на дивіденди, зароблені за ці два роки.
Чорт візьми, а хлопчик-то навчився розмовляти і домовлятися! Правда для себе, не для країни, але судячи з того, що він «наруководіл» за час своєї каденції, завдання робити щось для країни він не ставив спочатку. Але для спокійного зникнення йому необхідно чітко виконувати все, про що йому говорять «старші брати» з Вашингтона і Лондона. Які і так їм категорично незадоволені, особливо після його спроби "пошарпатися" перед іноземними журналістами, намагаючись натякнути, кому реально вигідно розгойдування ситуації в країні. Добре, що журналісти були "свої", і в ефір видали тільки те, що було схвалено Держдепом. Тому Зеленський виглядав за підсумком, м'яко кажучи, трішечки нерозумно, адже захід його не почув, тим більше, не злякався, а українська аудиторія дружно крутила пальцем біля скроні, відчуваючи іспанський сором за всі заяви свого гаранта.
Володимир Олександрович, мабуть, так і не зрозумів, що для всіх світових лідерів він так і залишився Вовкою-актором, віртуозно граючим одним місцем на піаніно. Але ніяк не політиком, дипломатом, з яким можна і потрібно домовлятися. І саме тому його істерики ніхто не сприймає всерйоз. По-перше, тому, що це дійсно істерика, а не розумний діалог, а по-друге, тому, що думка «молодшого брата» зазвичай ніхто не слухає, змушуючи робити те, що потрібно старшим. А якщо ні — то розмова зазвичай відбувається короткий і жорсткий.
Як думаєте, що обере Зеленський: країну чи порятунок своїх активів? Як на мене-відповідь очевидна.
