Війна за історію: як Україна захищає свою культурну спадщину від посягань Росії

З початком повномасштабної війни по всій країні почали захищати нашу історію, а саме – убезпечувати українські памʼятники.

Кілька років тому путін намагався вкрасти мощі київського князя Володимира Великого. Втім те, що вкрасти росія не може, вона просто нищить. А із початком повномасштабної війни на болотах знайшли новий спосіб зруйнувати нашу культурну спадщину.

"Існування України і української державності для росії – це німий докір їхньому існуванню, оскільки ми фактично є справжнім спадкоємцем, а росія – брехливим. Тому для росії важливе знищення цих артефактів для того, щоб підтвердити нібито свою законність на надбання Київської Русі і до Давньоруського періоду", - пояснив політолог Олег Саакян.

Олесь Довгий, засновник інвестиційної компанії Dovgiy Family Office, каже, що нині битва за культуру набирає нових обертів.

"Вся українська ідентичність сьогодні важливіша, ніж будь-коли. Сьогодні, коли всю історію України пробують піддавати сумніву, затирати, коли нашу ідентичність в прямому сенсі цього слова пробують знищити, для нас дуже важливо вистояти і зберегтися не тільки фізично, але й культурно і духовно. Знаєте, навпаки зміцнити цей фундамент нашої української ідентичності", - наголосив Довгий.

Відомий пам'ятник засновникам Києва 40 років тому радянська росія намагалася втиснути у свій символізм, а тому наполягала, щоб Кия, Щека, Хорива та їхню сестру встановили на колишньому Московському мосту (нині Північний). Проте географія та потужні вітри зламали б монумент за лічені дні. Тож пам'ятник вирішили встановити у Наводницькому парку столиці.

На цьому пригоди монумента не скінчилися. 12 років тому пам'ятник тріснув, а Щек і Хорив упали з човна. Після початку повномасштабної війни місцева влада, волонтери та кияни взялися за захист засновників Києва. Родина Довгих під свою опіку взяли два найскладніших монументи.

"Ми обрали той, який був найскладнішим, тому що пам'ятник засновникам Києва з однієї сторони є знаковим як для нашої родини, так і для всіх киян. З іншого боку, під ним знаходяться пустоти. Для того, щоб його захистити, його недостатньо просто обкласти мішками, тому що вони мають таку вагу, через яку могла б порушитися конструкція. Він би міг просто в ці пустоти провалитися. Тому було важливо залучити архітекторів, було важливо залучити і взяти спеціальні ліси, які ми побудували з двійним щитом, що дозволяє з найменшою вагою та надійністю захистити цей пам'ятник. В принципі, схожа історія і на меншому пам'ятнику на Майдані Незалежності, тому що там теж знизу пустоти. Треба було бути в цьому відношенні обережними", - зазначив Олесь Довгий.

Про те, що пам'ятник крихкий та не витримав би важкого захисного каркасу, каже і Директор департаменту захисту культурної спадщини Олександр Никоряк.

"Там великий масштаб, і потік вітру міг би завалити цю конструкцію. Думали, давайте мішками з піском. Потім ми зрозуміли, що там всередині фонтан, і не настільки воно міцне - може провалитися ця конструкція", - наголосив Никоряк.

Втім не лише засновників Києва ховали за дерев'яні барикади. Мішками з піском обкладали всі монументи. Найскладніше тоді було знайти захисний матеріал.

"Пісок - де його брати? Звернувся до одного товариша, він каже: "Я тобі мішки з Дніпра передам". Передав нам дві тисячі мішків. Звернувся до другого товариша, він каже: "Пісок ми вам привеземо", - пригадав Никоряк.

Шукали будматеріали та зводили захисні мури не тільки чиновники та меценати, а й просто небайдужі кияни.

"Там нас було п'ять людей, і ми пішли. Нам привезли пісок, мішки, лопати. Почали його закривати. Проходили люди: "А можна вам допомогти?". Звичайно. І так назбиралося людей 10. І ми таким чином все зробили", - додав Никоряк.

Тож поки українці так щиро та віддано захищають свою землю та свою історію, ніякий москаль нас не переможе.