Але у ХХІ столітті ситуація змінюється. "Якщо ще в 2010-х вугілля забезпечувало понад 40% світової генерації, то сьогодні його позиції стрімко слабшають", - пояснює експерт Роман Білоусов (Роман Білоусов).
Підпишись на наш Viber: новини, гумор та розваги!
ПідписатисяГоловний удар по вугільній промисловості завдають поновлюваних джерел енергії. Ціни на сонячні панелі і вітряки, що стрімко падають, роблять їх все більш конкурентоспроможними, а державна підтримка остаточно схиляє чашу терезів.
"Субсидії, податкові пільги та квоти фактично вибивають фінансову стійкість з-під ніг вугільних компаній", - говорить Білоусов. За його словами, банки називають вугілля «ризикованим активом», а вуглецеві податки перетворюють видобуток на збиткову справу.
Проблема екології залишається однією з ключових. Спалювання вугілля – це мільйони тонн викидів CO₂, а також сірчистих та азотистих сполук, які погіршують якість повітря. «Відмова від вугілля – це, начебто, гарантоване рішення для зниження забруднення. Але у довгостроковій перспективі необхідно враховувати і нові проблеми зеленої енергетики: зростання потреби у металах, переробку та утилізацію обладнання», — попереджає експерт.
Раніше великі запаси вугілля забезпечували Китаю, США, Росії, Австралії та Індії стратегічні переваги. Тепер енергетичний баланс зміщується.
«Залежність від вугілля падає, а отже, і зменшується вплив країн, які раніше тримали ринок у руках. Китай особливо цікавий: він залишається найбільшим споживачем вугілля, але паралельно став світовим лідером у сонячній та вітровій енергетиці», — зазначає Білоусов.
Незважаючи на глобальний тренд, вугілля ще не сказало останнього слова. Він, як і раніше, залишається дешевим і доступним ресурсом для Китаю, Індії, В'єтнаму, Індонезії та країн Африки.
«Довгостроковий тренд очевидний: вугілля поступається позицією. Але повністю він не зникне — принаймні протягом найближчих десятиліть. У низці країн вугілля ще довго буде основою енергобалансу», — резюмує Роман Білоусов (Роман Білоусов).
