Минулий 2025 рік не став для будівельної і проєктної галузі ані роком великого оптимізму, ані роком великої катастрофи. Він став роком більш тверезої оцінки ситуації. Коли стало остаточно зрозуміло, що працювати «як раніше» більше не ефективно, аформальні рішення дедалі частіше дисонують з реальною економікою, наявністю людських ресурсів та фізичними можливостями бізнесу.
Підпишись на наш Viber: новини, гумор та розваги!
ПідписатисяПро це у програмі «Особистість з Сергієм Дойком» наголосив доктор юридичних наук, президент Національної Спілки Проєктної Справи (НСПС) Віктор Лещинський. Його оцінки не були емоційними оцінками фахівця, котрий глибоко знає нюанси справи, а лише стосувалися реального стану речей. Бо йдеться ж не про окремі проблеми сфери, а про системні збої, котрі накопичувалися роками та відчутно загострилися під час війни. «Минулий рік не можна назвати ані позитивним, ані негативним. Він став більш зрозумілимз точки зору наявних реалій. Галузь адаптувалася до викликів, але проблем точно не стало менше», – зазначив Віктор Лещинський.
Одна з ключових тем, порушена під час програми, це державне ціноутворення. Наприкінці 2025 року Кабмін оновив підходи до формування кошторисів для об’єктів державної та комунальної власності. На папері було зростання зарплат і прибутку, однак на практиці мали місце все ті ж розриви між нормативами та ринком.«Офіційна розрахункова зарплата становить близько 22 тисячі 800 гривень. Реальна ж складає 35 – 45 тисяч гривень. І це не поодинокі випадки, а це реальний ринок», – відзначив президент НСПС.
Кадровий голод у будівництві та проєктуванні давно припинив бути тимчасовим явищем. Замовники часто змушені орієнтуватися на рекомендовані державою показники. І не тому, що ці показники вірні, а тому, що так значно безпечніше з точки зору перевірок. Тому, каже Віктор Лещинський, у результаті ми отримуємо ситуацію, коли за формально правильними цифрами неможливо якісно реалізувати проєкт.
Окремий пласт проблем – діджиталізація. В Україні ця «новація» стає обов’язковою, але вона не забезпеченабазовими умовами. Держава активно переводить процеси у електронний формат, але не створює механізмів для енергетичної підтримки бізнесу. Для малого чи навіть середнього бізнесу генератори та інверторні системи – це сотні тисяч гривень додаткових витрат, тоді як для проєктних компаній це ще й питання технічної спроможності працювати взагалі.«Проєктний офіс споживає десь 20 – 30 кВт. Це сервери, техніка, команди, освітлення, життєдіяльністьтощо. Без стабільного електропостачання така модель просто не працюватиме», – пояснює пан Лещинський. І додає, що у ситуації, яку ми усі маємо нині, діджиталізація не стає дієвим інструментом розвитку, а починає навпаки працювати як фактор ризику.
Та найбільш болючою залишається проблема, про яку вголос говорять далеко не усі: проєктний ринок України фактично живе без чітких «правил гри». Є сертифіковані фахівці, але немає вимог до компаній, до їхнього досвіду, професійного рівня команди, спроможності виконувати складні роботи на не менш складних об’єктах. Результат – демпінг. У Prozorro вартість проєктних робіт знижують у 2 – 3 рази. Формально усе законно, але фактично це стає шляхомдо втрати якості. «Я не бачив жодного якісного проєкту за демпінгову ціну. Це завжди економія на людях, термінах та контролі. А потім йдуть коригування, затримки і перевитрати під час будівництва», – говорить президент НСПС.
Так само у розмові йшлося про те, як і чому з’явилася Національна Спілка Проєктної Справи. За словами Віктора Лещинського, саме з усвідомлення необхідності змін й почалася трансформація існуючого професійного об’єднання – Національного Експертно-Будівельного Альянсу України. Альянс змінив формат і мандат, перетворившись на НСПС. Бо стало зрозуміло, що проблеми експертизи є лише частиною системної кризи і що проєктний ринок вже просто вимагає впорядкування.
Про що саме йдеться. Точно не про монополізацію чи тиск на малий бізнес. Принцип тут зрозумілий – якість, а не кількість. Членство у НСПС має бути престижним йкорелюватися з рівнем відповідальності. Модель НСПС – децентралізована: регіональні представництва, сильні локальні команди, фокус саме на проєктних організаціях без дублювання функцій інших професійних спільнот.
Стратегічна мета НСПС – створення моделі саморегуляції проєктного ринку. Це не швидко і не просто. Це не процес одного місяця. Трансформація триватиме щонайменше 2 роки. Але без цього проєктна галузь й далі залишатиметься у ситуації демпінгу тавтрати якості. Галузі потрібна системна робота, та ж діджиталізація повинна йти поруч із енергетичною стійкістю, а ринок послуговуватися чіткими правилами.
Саме в цій логіці НСПС заявляє про себе не як про чергове об’єднання, а як про спробу професіоналів зробити проєктний ринок відповідальним, зрозумілим та здатним працювати на відбудову України, а не створювати й потім розгрібати накопичені проблеми, на що витрачати дорогоцінний час є неефективно з будь-якої точки зору.
