Причастя - найвеличніше Таїнство Церкви, тому ставитися до нього необхідно з великою відповідальністю.

Як повідомляє Центр інформації УПЦ,

https://www.facebook.com/church.information.center/

про це розповів викладач Київської духовної академії Андрій Музольф в коментарі для порталу «Православная жизнь».

https://pravlife.org/ru/content/kak-vesti-sebya-posle-prichastiya

Популярні новини зараз

На один будинок - 7942 гривні: користувачі за лічильниками підрахували, у скільки обійдеться газ на сім'ю

Ані Лорак з Муратом подарували донечці ляльку, від якої мороз шкірою - "Яка моторошна!"

Сумська розповіла, навіщо забезпечує 40-річну доньку разом з онукою: "Залишилася вдовою...я все їй дам"

У Львові з 7 поверху гуртожитку випала 17-річна чемпіонка України з паверліфтингу: "Зачинилася у кімнаті"

Показати ще

«Причастя - це найбільше Таїнство Церкви, в якому людина отримує можливість долучитися до Тіла і Крові Самого Спасителя і Господа нашого Ісуса Христа. У Причасті ми приймаємо в себе Творця і при цьому, за словами святих отців, як би стаємо живими храмами, в які входить Сам Бог.

Перш за все, у нас не повинно бути легковажного відношення до того, що з нами сталося. Не можна просто прийти в храм, причаститися «між іншим» і так само «між іншим» продовжувати займатися тими чи іншими буденними речами», - нагадав викладач КДАіС.

Андрій Музольф розповів, що святі отці, такі як святий праведний Іоанн Кронштадтський або святитель Іоанн Шанхайський, після Причастя залишалися на довгий час у вівтарі (або храмі) для молитви і роздумів про Бога.

Він закликав пам'ятати, що, згідно з молитвами до Святого Причастя, ми приймаємо в себе Тіло і Кров Христові «на зцілення душі і тіла». «І тут напрошується цілком природне запитання: якщо ми, наприклад, йдемо на прийом до того чи іншого лікаря і нам ставлять певний діагноз, який передбачає відповідне лікування, то невже ми будемо порушувати приписи лікаря? Думаю ні. Якщо ми хочемо вилікуватися, ми будемо робити все те, що нам накаже лікар», - сказав викладач КДАіС.

«Отже, якщо ми, прийшовши в храм, як в духовну лікарню, бажаємо зцілити свою душу від гріха, значить надалі ми повинні намагатися якомога менше грішити. В іншому випадку вийде, що на словах ми просимо Бога простити наші гріхи перед Ним, а на ділі - самі не намагаємося докласти до цього ніяких особистих зусиль», - підсумував Андрій Музольф.