Християнин повинен бути правдивим і чесним, тільки спершу - з самим собою і по відношенню до себе.
Підпишись на наш Viber: новини, гумор та розваги!
ПідписатисяЯк повідомляє Центр інформації УПЦ,
https://www.facebook.com/church.information.center/
про це розповів протоієрей Володимир Пучков в коментарі для порталу «Православная жизнь».
https://pravlife.org/ru/content/kak-govorit-pravdu-chtoby-ne-obidet
«Людині важливо відчувати, що вона має рацію. Тоді вона переконлива і цікава. Чесна, врешті-решт. У той же час відсутність такого відчуття нерідко буває причиною невпевненості. Адже всім відомо, що невпевнена і нерішуча людина дратує, як ніхто інший.
Однак є й інша сторона. Так як усвідомлення своєї правоти вселяє в людину, крім впевненості, ще й почуття зверхності і зарозумілості. Той, хто має рацію, нерідко дозволяє собі грубість, буває жорстокий, цинічний і безжалісний. Давайте пильно вдивимося в свої гріхи, непорядні вчинки і погані діяння. Здійснюючи які ми були абсолютно впевнені у власній правоті. Відчуття правоти розв'язує руки, санкціонує крайності, виправдовує гріх. Тому до нього необхідно ставитися так само обережно, як і до будь-якого іншого почуття, розуміючи, що навіть краще в нас не чуже порочності», - сказав протоієрей Володимир Пучков.
Він вважає, що починатися обережність повинна далеко не в процесі суперечки або конфлікту. «Про неї пізно згадувати в запалі сварки або в запалі дискусії. Щоб відчуття правоти не псувало життя ні нам, ні нашим ближнім, слід навчитися як мінімум говорити правду без шкоди для ближнього і шкоди для себе», - зазначив отець Володимир.
Також отець Володимир зазначив, що не всяка правда насправді правда. «Правда в чистому вигляді завжди одна - це правда Божа. Людських ж правд в світі ніяк не менше, ніж людей. Очевидно, що кожен вірить в свою правду і в цьому відношенні він повністю чесний з самим собою. Проте так само очевидно, що окремо взята особиста правда залишається правдою тільки для того, хто їй вірить. З інших же і попит інший», - вважає він.
«Звідси правило: пам'ятати, що те, що я вважаю правдою, становить мою, так би мовити, особисту правду. Вона може бути дійсно правдою, у всякому разі в моїх очах. Але незалежно від цього моя особиста правда ближньому, як правило, не потрібна і не цікава. Так навіщо її говорити? Якщо хтось нашою правдою зацікавиться, про неї не гріх розповісти, але якщо не просять, то без її озвучування цілком можна обійтися», - зазначив священик.
На завершення священик підкреслив, що той, хто бажає говорити правду іншому і сам повинен бути правдивим.
«Християнин повинен бути правдивим і чесним. Тільки спершу - з самим собою і по відношенню до себе. А в житті необхідно навчитися говорити правду в першу чергу тоді, коли брехня може принести нам вигоду або покрити наш гріх. Або тоді, коли правдою можна перешкодити наклепу, коли за допомогою правди можна захистити слабкого і беззахисного, не допустити підлості і не дати здійснитися несправедливості. Завжди, коли правда дається важко і вимагає мужності, коли кінцевим результатом правди стає праведність, а не самовдоволене відчуття власної правоти», - підсумував протоієрей Володимир Пучков.
