Журналіст громадської організації “СтопКор” Ігор Хмурий провів експеримент з бронезахистом найбільшого постачальника Міністерства оборони - підприємства “Темп-3000”.
Підпишись на наш Viber: новини, гумор та розваги!
ПідписатисяЗа словами медійника, жодна плитоноска не отримала наскрізного пробою.
“Темп-3000” надав кілька екземплярів керамічних плит своїх бронежилетів, які забрали до приватного стрілецького клубу під Києвом. Інструктор озброївся автоматом Калашникова та СВД (снайперська гвинтівка Драгунова), набої взяв стандартні армійські.
“Жодна плитоноска не отримала наскрізного пробою. І це добрі новини. Але є нюанс. На жаль, до сих пір тотальна більшість армійських бронежилетів - все ще з металевими пластинами”, - зауважує Ігор Хмурий.
Журналіст громадської організації “СтопКор” Ігор Хмурий провів експеримент з бронезахистом найбільшого постачальника Міністерства оборони - підприємства “Темп-3000”. За словами медійника, жодна плитоноска не отримала наскрізного пробою.
“Темп-3000” надав кілька екземплярів керамічних плит своїх бронежилетів, які забрали до приватного стрілецького клубу під Києвом. Інструктор озброївся автоматом Калашникова та СВД (снайперська гвинтівка Драгунова), набої взяв стандартні армійські.
“Жодна плитоноска не отримала наскрізного пробою. І це добрі новини. Але є нюанс. На жаль, до сих пір тотальна більшість армійських бронежилетів - все ще з металевими пластинами”, - зауважує Ігор Хмурий.
Щодо розмірної сітки та відсоткової частки старих зразків бронежилетів - це питання передали на командування сил логістики.
Водночас у Міністерстві зазначили, що для зменшення бюрократії їхнє Центральне управління контролю якості скоротило кількість необхідних експертиз. Тепер для постачання аналогічних виробів одного сертифікату достатньо для кількох договорів.
У загальних прогнозах щодо внутрішнього ринку та оновлення запасів Міністерство оборони України було дуже обережним. Проте зазначило, що орієнтується на вітчизняного виробника. Тому п'ять із шести бронежилетів, які використовуються в ЗСУ - українського виробництва.
“Отже, у порівнянні з початком вторгнення, Україна зробила чималі кроки у внутрішньому виробництві броні та її якості. Але ці кроки виявили й цілу низку проблем. Повна локалізація наразі фактично неможлива через втрачену хімічну галузь. А максимально можлива потребує або підтримки держави, або великих та ризикованих інвестицій бізнесу. Сама процедура закупівель далека від досконалості через бюрократію. І тут є два боки медалі. З одного - спрощення ставить процедуру під корупційні та інші ризики. З іншого - теперішніх обсягів не вистачає для оновлення старого брухту”, - підсумував деталі розслідування Ігор Хмурий.
