Але є те, чого ми не бачимо одразу, проте чим дихаємо ми і наші діти. Державна екологічна інспекція Поліського округу підбила підсумки лише трьох днів атак по Житомирщині в січні, і цифри виявилися приголомшливими: збитки природі перевищили 126 мільйонів гривень.
Підпишись на наш Viber: новини, гумор та розваги!
ПідписатисяТри дні під прицілом: що сталося?
Все почалося 14 січня в Коростені. Внаслідок удару по критичній інфраструктурі спалахнула масштабна пожежа. Тільки за цей один день у небо здійнялися тисячі тонн отруйних речовин. Екологи підрахували, що збитки лише за цей епізод становлять понад 122 мільйони гривень.
Наступного дня, 15 січня, під вогнем опинився Овруч. А вже 16 січня ворог знову вдарив по Коростеню. Цього разу вогонь охопив площу у 2400 квадратних метрів. Окрім отруєного повітря, серйозно постраждала і земля, яку завалило відходами від руйнувань.
Масштаби, які важко уявити
Аби зрозуміти, наскільки багато шкоди було завдано, екологи навели кілька зрозумілих порівнянь:
- Чим дихаємо: Під час першої пожежі в повітря потрапило 8,5 тисяч тонн вуглекислого газу. Це стільки ж, скільки за цілий рік викидають у повітря 1800 легкових автомобілів.
- Розмір пожежі: Площа вогню в Коростені (2400 м²) — це як 9 або 10 баскетбольних майданчиків, охоплених полум'ям одночасно.
Повітря не має кордонів: чому це важливо?
Окрім вуглекислого газу, в легені людей потрапили важкі метали (оксид цинку), сажа, пил та небезпечний бенз(а)пірен. Керівник Державної екологічної інспекції Поліського округу Євгеній Медведовський наголошує, що це проблема не лише одного міста чи навіть області.
«Масштабні пожежі мають не лише місцеві наслідки. Повітря не має державних кордонів, тому отруйні хмари можуть розноситися вітром на величезні відстані, аж до сусідніх європейських країн. Це транскордонна загроза», — пояснює Євгеній Медведовський.
Що далі?
Екологи не просто фіксують цифри — вони збирають докази для великого міжнародного суду. Усі матеріали щодо атак на Коростень та Овруч уже передали прокурорам. Ці злочини кваліфікують за статтями «Екоцид» та «Порушення законів війни».
Головна мета — зафіксувати кожну тонну викидів та кожну гривню збитків, щоб згодом змусити державу-агресора виплатити репарації за все, що вони зробили з нашою землею та повітрям.