Замість бути ізгоями, яким не подають руки, в Україні плагіатори посідають керівні пости в освіті та науці

Формування суспільної нетерпимості до корупції і утвердження культури доброчесності є одним із принципів антикорупційної політики, визначених Антикорупційною стратегією на 2021-2025 роки.

Як стверджує доктор філософських наук Тетяна Пархоменко, важливою складовою культури доброчесності є доброчесність академічна, яка є несумісною з академічним плагіатом. Про це пише Lenta.ua.

Тому особливе занепокоєння, на думку науковиці, мають викликати випадки, коли особи, які керують цілими галузями або стратегічними підприємствами, отримали наукові ступені за дисертації з плагіатом.

Про це йде мова в журналістському розслідуванні «Європа карає плагіаторів – Україна ставить на керівні посади».

Світлана Благодєтєлєва-Вовк, координаторка ініціативи «Дисергейт», вважає, що слабкість українських інституцій дозволяє плагіаторам залишатися безкарними. За її словами, проблема плагіату в Україні не має простого і швидкого рішення, адже вона відображає загальний стан громадянської свідомості та розвитку інституцій у країні.

«Лише коли покарання за академічну недоброчесність стане рутиною, можна буде говорити про успіх у боротьбі з плагіатом», - підкреслює активістка.

14 червня НАЗЯВО (Національне агентство забезпечення якості вищої освіти) тимчасово припинило перевірку дисертації чинного міністра освіти та науки Оксена Лісового на плагіат, оскільки той відмовився від свого наукового ступеня кандидата наук.

Взявши паузу, НАЗЯВО звернулося до кількох юридичних установ, аби ті дали свою позицію щодо подальших дій. А якщо спливуть 90 днів, які визначені на процедуру перевірки, термін розгляду роботи продовжать.

Ще у вересні 2020 року до Верховної Ради подали законопроєкт, яким було запропоновано на законодавчому рівні заборонити плагіаторам обіймати міністерські посади чи посади очільників закладів освіти. Освітній комітет Верховної Ради підтримав цей законопроєкт, але далі справа не пішла.

Може, річ у тім, що згаданий комітет Верховної Ради очолює Сергій Бабак, якого 2016 року спіймали на плагіаті у декількох наукових статтях та докторській дисертації, а потім скасували його ступень доктора технічних наук. До речі, Бабак, як і ексміністр освіти та науки Сергій Шкарлет, став «Плагіатором року» від «Дисергейту» (2019).

Коли у Європі, висновують журналісти-розслідувачі, особи, яких викрили на плагіаті, стають ізгоями, яким не подають руки, то у нас такі «науковці» посідають керівні пости в освіті та науці.

До речі:

У січні 2012 року в Угорщині вибухнув скандал: економічний тижневик HVG опублікував статтю про те, що докторська дисертація президента країни Пала Шмітта від 1992 року була плагіатом робіт болгарського вченого Николая Георгієва та німецького вченого Клауса Хейнеманна. 29 березня 2012 року докторська рада Будапештського університету медицини та спорту ухвалила рішення про позбавлення Пала Шмітта докторського ступеня. Вже 2 квітня того ж року у виступі перед парламентом Угорщини Пал Шмітт оголосив про звільнення з посади президента.

У травні того 2012 року журнал Nature опублікував статтю, в якій звинуватив прем'єр-міністра Румунії Віктора Понту в плагіаті – використанні в докторській дисертації робіт інших вчених без посилань на них. Вища атестаційна комісія Румунії та Комісія з етики Бухарестського університету підтвердили наявність плагіату. Румунський скандал мав не формальні, проте суспільні наслідки: незабаром прем'єр-міністр Понта зазнав поразки на президентських виборах, всупереч загальним очікуванням. А у серпні 2016 року його таки позбавили ученого ступеню доктора юридичних наук.

У Німеччині понад два десятки колись шанованих політиків протягом останнього десятиліття зіштовхнулися з обвинуваченнями у недобросовісності при написанні їхніх наукових праць. Найбільш гучним став скандал з колишнім міністром оборони Карлом-Теодором Ґуттенберґом, який був позбавлений наукового ступеня та подав у відставку у 2011 році. Крім того, по суду його засудили до штрафу в 20 тисяч євро за порушення авторських прав.

А після цього політик, якому свого часу пророкували пост бундесканцлера, навіть змушений був емігрувати до США.

Через звинувачення у плагіаті у 2011 році також змушена була подати у відставку й втратила свій науковий ступінь віце-голова Європейського парламенту Сільвана Кох-Мерін. У 2013 році аналогічним чином була позбавлена наукового ступеня та подала у відставку у 2013 році екс-міністерка освіти ФРН Аннетте Шаван.

Досить свіжим плагіаторським скандалом стала справа міністерки в справах сім'ї, людей похилого віку, жінок та молоді ФРН Франциски Ґіффай, яка була змушена в листопаді 2020 року зректися свого докторського ступеню через звинувачення у плагіаті, та внаслідок того скандалу пішла у відставку в травні 2021 року.