Сірий кардинал чи кардинально сірий?

Про це пише видання Антикор.

Чому люди так часто потрапляють на гачок шахраїв? Адже шахрайство існує, напевне, стільки, скільки існує людство.

Ви скажете, але на шахраєві ж не написано, що він шахрай. А ви взагалі часто заглядаєте в документи людини? Якщо ви не поліцейський чи юрист, то вряд чи. А ось і даремно. В документах можна багато цікавого побачити. Можна підтвердити інформацію, а можна і засумніватись в ній.

От візьмемо, наприклад, український шоу-бізнес. Завітаємо до головної концертної зали країни НПМ «Україна», яка належить державі, конкретно ДУС – державному управлінню справами. У цієї зали є директор. Директорами обиралися поважні в українській культурі люди: Микола Седун, Віктор Андріанов, Микола Мозговий, Роман Недзельський… Що сьогодні? Сьогодні ви будете вимушені вести перемовини з Сергієм Перманом.

І більшість з тих, хто хоче організувати захід в палаці «Україна», так і робить. Але стоп! Ви поцікавились документами цього С.Пермана? На якій підставі він має вам диктувати умови проведення заходу в палаці «Україна»? Він його директор? Ні. Він його власник? Ні. Можливо, він головний юрист палацу? Але знову ні. Тому, чому ви взагалі маєте щось з ним узгоджувати і про щось домовлятися? Ким є ця людина? Що ви про неї знаєте? Перше, що вам видасть гугл, «сірий кардинал українського шоу-бізнесу». Класна посада! Цікаво, в трудовій книжці так і записано? А чи знаєте ви як і для чого було вигадане це почесне звання? Для того, щоб Серьожа Перман мав хоч якийсь статус на теренах російського шоу-бізнесу.

Адже все, що його цікавило, це влаштовувати концерти російських виконавців в Україні і продавати їх на приватні заходи. Оскільки ніякого реального статусу у Серьожи не було, довелося запускати легенду про «сірого кардинала». Проте доля правди в цьому статусі таки була. І ця доля – це слово «сірий», тобто неофіційний, нелігітимний, самопроголошений. Зі слів багатьох організаторів та замовників концертів, у С.Пермана, як правило, не було ніяких договорів та бухгалтерських документів. Він все робив «по-сірому», тобто за готівку, з якої, звісно, не платилися ніякі податки. Не виключено, що сьогодні відбувається так само.

Усмішку викликає, коли С.Перман називає Остапом Бендером турецького бізнесмена, екс-чоловіка Ані Лорак Мурата Налчаджиоглу. Насправді аферистом, при чому далеким від порівняння з Остапом Бендером, був сам Перман. Його непорядність, «вирішення питань за готівку», відсутність документації, незрозумілі проплати та мутні розрахунки з підрядниками врешті-решт вивели з себе Мурата Налчаджиоглу і він змінив менеджера перед великими сольними концертами Ані Лорак у Києві та Москві в 2013-му.

Перман не пішов просто так, а намагався нашкодити проведенню концертів, підбиваючи на демарш команду проекту. Але оновлена команда Ані Лорак впоралася і з цим. Сама співачка не любить згадувати той інцидент і коментує його коротко: «Нехай це залишиться на його совісті». Саме ці причини, а не вигадані історії Пермана, були основою конфлікту між цими людьми. Якщо вже ми згадали про Ані Лорак, то тут варто сказати, що інформація про те, що С.Перман був продюсером співачки в період з 2008 по 2013 рік не відповідає дійсності.

За всю кар’єру в Україні у Ані Лорак було 2 продюсера: Юрій Фальоса та Костянтин Меладзе. Щось Сергій Перман, звичайно, робив в команді Ані Лорак, щось, можливо, вирішував, але не глобально. Принаймні основні фінансові та стратегічні домовленості здійснювалися через Мурата.

Не виключено, що відсутність освіти заважає С.Перману отримати офіційну посаду в НПМ «Україна». Але ж це не завадило стати штатним помічником керівника Офісу Президента. Де логіка? Так, освіта у нього 8 класів – неповна середня і цього Перман не заперечує. Та й сутність не в корочці про освіту, а в реальних знаннях та навичках. Згадується конфлікт Пермана з організаторами концерту казахстанського співака Дімаша Кудайбергена у Київському Палаці спорту.

Тоді він представлявся співробітником Офісу Президента України і намагався пройти до гримерної кімнати артиста. Охорона заходу спрацювала чітко і не пропустила Пермана до гримерок. Опустимо тон спілкування представника Офісу Президента України. В даному випадку хочеться акцентувати увагу на рівень знань так званого «співробітника Офісу Президента».

По-перше, менеджер такого рівня, держслужбовець, апелюючи до охорони та вплітаючи в цю історію міліцію, мав би знати, що міліції в Україні не існує вже 5 років. Натомість є Національна поліція України. По-друге, доводячи, що «співробітник Офісу Президента» має право будь-коли і без будь-яких юридичних розпоряджень навідуватися з ревізією до підпорядкованих ОП об’єктів, С.Перман мав би знати, що Київський Палац спорту знаходиться у сфері управління Міністерства молоді та спорту України. А Кабмін і Офіс Президента – це зовсім не одне й те саме.

Але чомусь такий рівень знань не заважає Перману втручатись у серйозні державні справи, такі як зустрічі представників музичної індустрії та представників влади. Безумовно, такі зустрічі потрібні і хтось має їх організовувати. Але якщо подивитись на представництво музичної індустрії на таких нарадах, то воно підозріло вибіркове. Чому одних запрошують, а інших ні? Чому приймаються рішення, які вигідні окремим людям, а не галузі в цілому? Все це лише розколює і до того недружній український шоу-бізнес. Можливо, це і є надметою Пермана? Принаймні проукраїнського і патріотичного в діях цього персонажу не спостерігається. Святкування Дня Незалежності України на Софійський площі це вкотре довело.

Перман і до цього приклав руку. Кажуть, непоганий бюджет був у цього свята? Але чомусь більшість його учасників нічого не отримала…І до чого ми так дійдемо з такими «представниками Офісу Президента»? До того, що афіша Національного палацу мистецтв «Україна» буде заповнена російськими «звьоздами», а на державних святах за гонорар виступатимуть Баскови, Кіркорови? Чи, можливо, все-таки варто розібратися, хто представляє культуру України на державному рівні і хто надав таких повноважень?

І навіщо в такому випадку нам Міністр культури та інформаційної політики України, якщо в цих питаннях прислухаються до С.Пермана? За які такі заслуги він став радником керівника Офісу Президента, дружини Президента чи все-таки самого Президента? А останнім часом «керівнику НПМ «Україна», «продюсеру «Жіночого Кварталу», «раднику керівника ОП, Першої Леді і Президента» С.Перману вже замало втручання в українську культуру. Він пропонує свої послуги у вирішенні питань багатьох бізнес-напрямків. Значить, хтось благословив його на таку діяльність. А, можливо, й немає у нього усіх цих повноважень і ми маємо справу з аферистом та самозванцем? Тоді це вже зовсім інша справа. Кримінальна.