Мощі будь-якого святого є святими, проте нетлінними можна назвати тільки ті мощі, які з моменту смерті святого не піддалися розкладанню.

Як повідомляє Центр інформації УПЦ, про це розповів священик Української Православної Церкви протоієрей Володимир Пучков в коментарі для порталу «Православная жизнь».

«Насправді далеко не всякі мощі нетлінні. Звичайно, нетлінність тіла є одним з критеріїв при зборі свідчень для канонізації праведника. Однак цей критерій не основний.

Примітніше факт нетлінності мощей окремих святих, як, наприклад, святителя Спиридона Триміфунського або преподобного Іова Почаївського. А таких дійсно чимало. Однак ще більше тих, чиї мощі нетлінні лише частково, а то й зовсім збереглися у вигляді окремих кісток. Як вже було сказано, нетлінність мощей не основна і не єдина ознака святості людини. Тому святий залишається святим незалежно від того, в якому стані знаходиться його тіло після смерті», - пояснив священик.

Він вважає, що називати нетлінними всі мощі поспіль, на підставі того, що всі вони - святиня, неправильно і неприпустимо.

Популярні новини зараз

Чемпіонка світу з боксу не пережила ковід, пішло ускладнення

Дан Балан розкрив правду про роман з Тіною Кароль двома словами

Ірина Федишин з чоловіком готують несподіване зізнання: "Буде донечка"

Молодий патрульний загинув у ДТП на мотоциклі, сумує вся Україна: залишилася дружина і двоє дітей

Показати ще

«Всі мощі Церква нетлінними не називає, та й не називала ніколи. Безумовно, мощі будь-якого святого є святими. Однак нетлінними можна назвати тільки ті мощі, які з моменту смерті святого не піддалися розкладанню. Розширено і при бажанні це поняття можна застосувати ще до тих мощей, які збереглися нетлінними частково, як, наприклад, мощі преподобного Олександра Свірського», - підкреслив протоієрей Володимир Пучков.

Відповідаючи на питання, чому тіла одних святих повністю нетлінні, а інші зотліли до кісток - священик пояснює: «Святість - це стан, що досягається за допомогою віри людини, його покаяння і життя згідно з Євангелієм».

«Оскільки ніякими людськими зусиллями святість недосяжна, вона завжди - дар Божий. І дар цей - виключно особистий. Інші ж благодатні дари, в нашій свідомості нерідко сполучені зі святістю, праведник отримує вже не для себе. Відомі нам з досвіду спілкування з праведними людьми або хоча б просто з книг прозорливість, старчество, дар зцілення та інші дари даються святому заради тих, кому вони можуть принести користь. Відкрийте життєпис будь-якого зі святих минулого століття, і ви побачите не один десяток свідоцтв про зцілення невиліковно хворих, чудесних застережень від вчинків, що можуть призвести до трагічних наслідків, молитовну допомогу в безвихідних ситуаціях. Заради всіх таких свідків, учасників, зцілених, навчених, тих хто розкаявся і даються праведникам дари благодаті. Нетлінність тіла - явище схожого порядку. До нетлінних мощей йдуть люди, біля них зцілюються, каються, знаходять віру. У зв'язку з цим цілком зрозуміла нетлінність мощей, наприклад, преподобних Києво-Печерських», - зазначив протоієрей.

«Другий фактор, який безпосередньо і вкрай негативно вплинув на збереження мощей багатьох святих, як не дивно, - ревнощі віруючих людей. До мощей святих церковний люд завжди ставився з побожною повагою. І на збереження багатьох мощей це позначилося найгіршим чином. Їх просто розібрали по часткам. Тим більше, що в історії Церкви бували й такі часи, коли інтерес до мощей був буквально повальним. Можете уявити собі, скільки цілих, збережених і, можливо, нетлінних на той момент мощей не збереглися до наших днів в цілості тільки тому, що святий був відомий і шанований. Не подумайте, я не маю нічого проти відділення від мощей частинок, тим більше, в деяких випадках це - необхідність. Без часток мощей мучеників неможливо, наприклад, ні престол освятити, ні антимінс для храму видати. Якщо в наш час ставлення до цього уважне і побожне, то в VIII або XII столітті навряд чи хто відділяв від мощей частки по волосинці. І знову-таки, якщо в нетлінності тіла святого є ясний сенс, то який сенс в нетлінності окремо взятої фаланги його пальця - незрозуміло», - продовжив священик.

За його словами, незважаючи на те, що не всі мощі нетлінні, будь-які останки святого - святі мощі. «Ставлення до святині має бути шанобливим і побожним незалежно від того, що перед нами - нетлінне тіло в монументальній раці або маленька кісточка в мощевику на іконі», - підсумував протоієрей Володимир Пучков.