Микола Томенко розповів про науку під час війни: працюй, навчайся, допомагай

Спостерігаю, що після 15 днів ВІЙНИ в країні відбулися певні негативні СУСПІЛЬНІ зрушення: появилося більше агресії, роздратування і невизначеності.

Звісно, я не претендую на істину в останній воєнній інстанції, але спробую узагальнити 15-денний досвід мого життя в Києві та запропонувати варіанти оптимальної життєдіяльності в умовах ВІЙНИ.

МОЇ АКСІОМИ:

- попри оптимістичні прогнози влади та експертів - ВІЙНА триватиме ДОВШЕ, аніж передбачалося;

- попри дію економічних САНКЦІІЙ - результат не буде надто швидким;

- попри щоденний оптимізм українців США, Франції, Німеччини… в соціальних мережах - підтримка ЗАХОДУ не відповідатиме нашим очікуванням.

ЩО РОБИТИ?

ПРАЦЮВАТИ.

Всі, хто не НА ФРОНТІ, а особливо ті, хто проживає у відносно спокійних регіонах, повинні ПРАЦЮВАТИ, а не перепощувати вдома повідомлення від куми чи меми від друзів.

Приклад. Мої друзі - аграрники нині активно готуються до посівної і на Київщині й на Черкащині та навіть в певних районах Херсонщини. І готові це зробити зі зброєю в руках! Бо буде хліб - буде і перемога!

НАВЧАТИСЯ.

ВСІ вищезгадані регіони повинні розпочати дистанційне навчання і в школах, і у вузах. Це мобілізує і вчителів з викладачами й школярів та студентів. Дивуюся, що нині про відновлення навчання заявили лише у Львівській, Івано-Франківській та Одеській областях. А решта?|

ПРИКЛАД.

НУБІП, де я Голова Наглядової ради, вчора на засідання Ректорату ухвалив рішення відновити навчання з 14 березня у найрізноманітніших форматах, щоб бодай з‘ясувати де і в якому стані знаходяться наші студенти й викладачі та відповідно їх підтримати.

ДОПОМАГАЙ.

Про волонтерство та його користь багато мовлено. Тож не буду говорити про очевидні речі. Але є допомога щодня і без пафосу тим, хто залишився у вашому будинку чи по-сусідству й не може купити продукти чи ліки. Допоможіть бодай ОДНІЙ людині КОЖНОГО дня.

ПРИКЛАД.

Наш досвід прибудинкової нічної охорони силами мешканців на Оболоні також свідчить про корисність спільних маленьких справ.

Окрема історія - ВІДНОВЛЕННЯ МОВНОЇ ДИСКУСІЇ.

Для початку нагадаю, що наша команда вже більше 20 років реалізує сотні проектів на підтримку української мови, культури, історії без бюджетних коштів. Тим не менш, вважаю кампанію в соцмережах проти російськомовних біженців у Західній Україні чи Польщі НЕКОРИСНОЮ. Більше користі буде від організованих курсів, навчань, просвітницьких заходів, екскурсій…для пропагування УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ і КУЛЬТУРИ для біженців зі Сходу чи Півдня.

Мусимо переконати, а не зганьбити російськомовних українців, що нині УКРАЇНСЬКА МОВА, особливо за кордоном, це єдиний спосіб захисту від підозр, що ТИ - РОСІЯНИН чи РОСІЯНКА.

Отож, ПРАЦЮЄМО, НАВЧАЄМОСЯ і ДОПОМАГАЄМО ОДИН ОДНОМУ, бо просто чекати того омріяного часу, коли наша ГЕРОЇЧНА АРМІЯ переможе ОРДУ вбивць і мародерів НЕ ПРАВИЛЬНО і НЕ КОРИСНО!