Війна триває, за даними Прикордонної служби на 15 вересня, польський кордон перетнули 6,286 млн біженців з України. Більша частина з них — діти. Дітям треба вчитися! А вчитися в польській школі незнайомою мовою — важко, це втрата знань і цілого навчального року — дітей відправляють на клас менше.
Підпишись на наш Viber: новини, гумор та розваги!
Підписатися«Першу українську школу» фундація «Незламна Україна» створила на шостий тиждень війни. До квітня таких шкіл стало вже три — в Кракові, Вроцлаві та Варшаві. Наразі повноцінно функціонує три школи, а у листопаді — запускаються підготовчі заняття для малюків для вступу до української чи польської школи та підготовка до ЗНО у 12 містах Польщі.
Як і школи, підготовка до першого класу чи ЗНО — безоплатна. Навчання, харчування і всі необхідні матеріали фінансуються фундацією «Незламна Україна».
— Ми щодня отримуємо листи, в яких батьки благають взяти їх дітей до української школи. У когось зруйновано будинок, у когось школу. Вчитися в польських школах без знання мови дітям — складно. Тож докладаємо зусиль, аби створити можливості для навчання рідною мовою нашим школярам і наймолодшим.
Так, «зерувки», як називають Школи майбутнього першокласника в Польщі, поступово відкриваються у Варшаві, Кракові, Вроцлаві, Гданську, Катовіце, Жешуві, Познані, Бидгощі, Любліні, Лодзі, Щецині, Білостоці. Діти віком 5-6 років зможуть протягом року готуватися до школи за комплексною програмою – вчитися писати, читати, лічити, розвивати мовлення, а також логіку і пам’ять (ТРИЗ-ейдетика), абстрактне мислення, ритміку тощо. Дошкільнята будуть вивчати польську мову для адаптації в середовищі, а також пройдуть соціалізацію і психологічну підготовку.
«Перша українська школа» вже має власну ліцензію на провадження освітньої діяльності від Міносвіти. Усього тут навчається понад 1500 дітей з усіх куточків країни. Ще 1400 дітей дошкільного віку готуються піти у школу майбутнього першокласника. І на цьому не зупиняється: зовсім скоро фундація запустить курси з підготовки до ЗНО для 1000 11-класників по 12 містах Польщі! Для кого це все?..
…Артем родом з Балаклії. Йому 16 та він ледве врятувався з пекла.
— В 11 місяців мене покинула мама. За рік до війни зупинилось серце у тата. В Польщу мене вивезла бабуся. Не одразу. Їй 71, залишити дім було важко. Тож щовечора о десятій я рахував літаки, що прямували нас бомбити. «7, 8, 9»... А потім вибухи, що лунали зовсім поруч «20, 30, 40»... Я біжу у сховище і намагаюсь закарбувати в пам’яті відчуття — як це мати руки та ноги одночасно. Готуюся стати інвалідом
В польській школі хлопець втрачав би рік — нечувана розкіш для будь-якої дитини, тим паче для дитини під опікунством. Після уроків він вже йде на підробіток! Миє посуд, стоїть під супермаркетом зі скринькою для біженців «по війні», як дорослий. «На всі витрати за кордоном однієї пенсії бабусі не вистачить. А так ми вже купили телефон, який не змогли вивезти з Балаклії».
Артем щасливий, що вмовив бабусю поїхати. Що його колону не розстріляли. І що влаштувався саме в українську школу. Він готується вступати на вишу та мріє стати психологом, щоб допомагати тим, кому гірше.
Це лише одна історія однієї дитини. Втім передумов для зменшення таких історій як і попиту на українські школи — поки що, на жаль, немає. Навпаки. Перебої зі світлом, зв’язком і навчанням спричинять ймовірно нову хвилю біженців в Польщу, більшості з яких потрібна буде освіта.
— По кілька місць в кожній школі наразі знайдеться. І точно знайдуться місця для дошкільнят та 11-класників на підготовку. І ми радо приймемо на навчання тих, кому немає куди повертатись. Але проблема освіти наших дітей за кордоном потребує комплексного підходу і сумісних дій! Тож запрошуємо до співпраці тих, кому відгукується наш проєкт та імпакт, який ми створюємо в Польщі.
