У кровопролитних боях проти московських окупантів загинув воєнкор "Останнього Бастіону", журналіст та письменник Валерій Пальчик “Вальтер”.

Валерію Пальчику було 50 років. Він – брав участь у війні в Придністров’ї, учасник кавказьких воєн у загонах УНСО (на боці Грузії). Командир Полтавської обласної організації УНСО 1991-1999 роках.

Журналіст і письменник. Автор книги “УНСО. Перший посвист куль” (про війну в Придністров’ї).

"Валера зробив книгу про українських добровольців у Придністров’ї, суто на зло усім охочим до пошуків “агентів ФСБ і московських запроданців” [серед УНСОвців]. І готував збірку по всіх кампаніях УНСО. Певно, не встиг”, - згадує його бойовий побратим Олексій Бешуля.

Популярні новини зараз
Молитися на індексацію не доведеться: українцям підказали, як збільшити пенсію Якщо не встигли здати в банк – радійте: монети номіналом 5 копійок можна дорого продати Кого не мобілізують до армії: перелік професій Нові правила передачі показників та оплати послуг: газовики попередили про зміни
Показати ще

Це його репліка у фільмі «Тіні Війни» Георгія Гонгадзе, присвяченого УНСО в Абхазії у 1993-му.

"Я вступив до лав УНСО у 2005-му і знаю по собі, що таке коли за «Слава Україні», а тим паче «Слава Нації!» - тебе називають «маргіналом», «бєндєровцем» та «фаш.стом», а Валєра у 1993-му році казав те, до чого більшість дійшла навіть не у 2014-му, а лише у 2022-му...

Та він і цьому радів. Радів, бо не дарма тоді, у 1993-му робив те, що мусив.

Послухайте, Друзі, славного Воїна Валєру...", - зазначає товариш Валерія Назар Приходько.

"Світлій пам'яті Валерія Пальчика (Друга "Мардера", "Вальтера"), який написав це після повернення з московсько-грузинської війни 1993 року.

Він пішов від нас, здобувши Вічне Життя у бою, але завжди буде з нами... А нам продовжувати боротьбу до Перемоги, яку здобудемо разом!", - написав громадський діяч і журналіста Миколи Тисячник.

Валерій Пальчик був справжнім патріотом України, вірним товаришем та побратимом.

Після початку російсько-української війни, Валерій взяв до рук зброю та пішов захищати рідну землю. Отримав поранення в боях під Маріуполем, переніс кілька операцій. Після повномасштабного вторгнення росії в Україну Валерій без вагань став на захист України зі зброєю в руках.

Загибель Валерія – це непоправна втрата для патріотичного руху України та для команди "Останнього Бастіону". Але його життя та Чин надихатиме на подальшу боротьбу з екзистенційним ворогом.