Верховна рада України проголосувала у другому читанні законопроєкт про підвищення податків. До тексту документа додали нові положення, зокрема про збільшення податку на прибуток для банків до 50%. Підвищення податків оціночно принесе в скарбницю України 137 млрд гривень у 2024 -2025 роки. Експертка в галузі фінансів, докторка економічних наук і доцентка кафедри фінансів Національного університету біоресурсів і природокористування України Вікторія Рудевська вважає законопроєкт неоднозначним, оскільки, з одного боку, він розв'язує завдання фінансування дефіциту бюджету і стабільного зростання кредитування, а з іншого — підвищує ризики для капіталізації банківської системи. З експертом у галузі фінансів і банківської справи ми поговорили про те, як мінімізувати ризики, а також чому важливо сформувати в країні механізм соціально відповідального банківського сектору, коли кредитні установи усвідомлено інвестують свої кошти в розвиток суспільства і вирішення його потреб.
Підпишись на наш Viber: новини, гумор та розваги!
Підписатися
— Вікторіє, підвищення податку на прибуток до 50% для банків — серйозний «удар по гаманцю» для всього банківського сектору країни, але в нинішніх умовах для України це необхідний захід. Як ви вважаєте, чи переважує користь усі ризики?
— Немає сумнівів, що є серйозна необхідність у збільшенні фіскального каналу фінансування бюджету. Однак, важливо враховувати специфіку структури банківського сектору України, в якій домінують банки з державним капіталом. Частка чистих активів держбанків станом на початок третього кварталу становила 53.3%, частка держбанків у коштах населення досягла 64.1%. Збільшення податку на прибуток банківського сектору за такого розміру кластера державних банків просто призведе до мобілізації коштів у бюджеті країни. Ризик того, що це може стати причиною зниження обсягів кредитування низький, оскільки підвищена ставка податку для банків діє з 2023 року. Однак, за перше півріччя 2024 року банківський сектор демонструє стабільне зростання кредитування корпоративного та приватного секторів. Цьому сприяє висока прибутковість банківської системи. В умовах, коли економіка України потребує активного фінансування та відновлення, це може створити додаткові бар'єри для зростання. Тому важливо, щоб такі заходи супроводжувалися відповідними кроками для мінімізації негативного впливу на банківський сектор. Однак, я вбачаю в цьому рішенні, окрім очевидного позитивного макроекономічного результату, загрозу фундаментальним засадам забезпечення державою рівних умов ведення бізнесу для всіх гравців ринку без винятків.
— Ви написали понад 50 наукових праць, у яких часто наголошуєте на важливості підпорядкування цілей банківського сектору потребам економіки України. Поясніть, як, на вашу думку, мають взаємодіяти держава і банківський сектор у поточних умовах?
— Через державно-приватне партнерство, бо воно допоможе створити збалансовану і стійку банківську систему. І ключове слово тут — «партнерство» — повинно гарантувати чіткі та прозорі взаємовідносини між банками та державою в умовах вільного ринку, де будь-яка підприємницька діяльність націлена, насамперед, на отримання прибутку. Крім того, це стане добрим підґрунтям для формування механізму соціально відповідального банківського сектору, що, своєю чергою, простимулює банки до інвестицій у проєкти, які мають довгострокову вигоду не тільки для них, а й для суспільства загалом. Наприклад, вони зможуть відігравати важливу роль у підтримці таких напрямів, як відновлювальна енергія, розвиток регіонів та інноваційні технології. Таким чином, це партнерство дасть змогу поєднати фінансову вигоду з вирішенням стратегічно значущих завдань.
— Цю тезу ви поклали в основу свого дисертаційного дослідження «Вплив бізнес-архітектури банківського сектору на економічне зростання України», за яке отримали ступінь доктора економічних наук. Чому ви вважаєте її важливою?
— Банки, що діють в інтересах суспільства, можуть стати каталізатором економічного зростання. Це включає в себе не тільки дотримання стандартів ESG - екологічних, соціальних та управлінських чинників, - а й активну участь у розв'язанні проблем суспільства, таких як: доступність фінансових послуг для різних соціальних груп, підтримка екологічних проєктів, а також фінансування інновацій і стартапів. У цьому сенсі банки не просто керують капіталом, а й допомагають розв'язувати системні проблеми, створюючи стійку та інклюзивну економіку.
— Якою ви бачите роль Національного банку України в реалізації запропонованої моделі, адже НБУ вже давно використовує SREP у процесі нагляду за комерційними банками?
— НБУ відіграє ключову роль у реалізації запропонованої моделі, оскільки саме він встановлює стандарти і контролює банківський сектор. Використання методології SREP (Supervisory Review and Evaluation Process), — важливий елемент нагляду, але в нашій концепції ми пропонуємо розширити цей процес за рахунок інтеграції його з бізнес-архітектурою банківського сектору. Це дасть змогу не тільки контролювати ризики, а й активніше підтримувати економічне зростання країни, включно з інструментами державно-приватного партнерства. НБУ може посилити цю модель, оптимізуючи механізми нагляду і стимулюючи банки до довгострокових інвестицій у стратегічно важливі для країни проєкти. Зараз роль банків виходить за рамки суто фінансової діяльності. Цей факт необхідно прийняти і почати адаптуватися до нових умов, коли важливо не тільки зберегти прибутковість, а й враховувати соціальні та національні інтереси країни.
— Наскільки нам відомо, ця концепція отримала державне фінансування на подальше вивчення на базі науково-дослідного відділу Львівського національного університету імені Франка. Що це означає для вас і для розвитку проєкту?
— Так, дійсно, отримання державного фінансування стало важливим етапом у розвитку концепції. Зокрема, це відкрило для нас нові можливості для розвитку мезо-регулювання в бік розширення об'єктів такого регулювання з банківського на весь фінансовий сектор. Також ми запропонували створити гібридну вертикальну модель регулювання фінансових ринків у період активної трансформації. Це важливо, оскільки одним із ключових кроків упровадження моделі в економіку країни є саме створення інституційного середовища для спільної роботи держави та приватних гравців у рамках єдиної стратегії.
— Ви — доктор економічних наук, автор навчальних програм і монографій, а також член редакційної колегії фахового видання «Соціально-економічні відносини в цифровому суспільстві». Яку роль, на ваш погляд, відіграє наукова діяльність у розвитку економіки країни?
— Критичну, оскільки дає змогу глибше аналізувати поточні економічні процеси і пропонувати рішення на основі досліджень і наукових даних. Вони слугують своєрідним «мостом» між теорією і практикою, даючи змогу впроваджувати нові ідеї та розробки в реальні економічні процеси, а також виявляти тренди, прогнозувати можливі ризики і знаходити шляхи їх мінімізації. Ефективні ті рішення, в основі яких є доказова база. Наприклад, дослідження, які стосуються питань цифрової економіки, можуть допомогти уряду та бізнесу краще підготуватися до викликів, пов'язаних із цифровізацією, оптимізацією податкових систем, інтеграцією у світові ринки. Крім того, наукова діяльність стимулює розвиток освітніх програм. Покращуючи якість підготовки майбутніх фахівців, ми прокладаємо шлях для сталого економічного зростання країни.