Майже тиждень минув із моменту, коли рейдери, використовуючи молодиків, що позиціонували себе як "патріотичну спільноту", активістів "Правого сектору" та бійців "Азова", захопили під свій контроль найбільший ринок сільськогосподарської продукції в Україні "Столичний". Робили вони це за допомогою сокир та кувалд, вибухів та сльозогінного газу. Особливої абсурдності тому безладу, що відбувався на очах у поліції та Нацгвардії на території великого підприємства у передмісті Києва, додавала пригнана рейдерами для штурму ринку бронетехніка.
Підпишись на наш Viber: новини, гумор та розваги!
ПідписатисяПодробиці повідомляє Обозреватель.
І поки правоохоронні органи не можуть навести лад на підприємстві і відновити законність – підприємці та орендарі щодня пишуть десятки заяв щодо мародерства, грабунків та нападів на них із боку "патріотів" за викликом. А самоназвані "законні власники" "Столичного" строчать пости у телеграмі та новини у дружніх їм ЗМІ, в яких переконують: все нерухоме майно ринку, мовляв, належить двом юридичним особам – компаніям "Оілсі" та "Ринок сільськогосподарської продукції "Столичний". Так начебто вирішили українські суди.
От тільки насправді все – з точністю до навпаки. Адже впродовж трьох місяців до нападу реальні власники "Столичного" один за одним вигравали судові процеси у різних інстанціях. Ще кілька вкрай важливих рішень, зокрема, й у Верховному Суді, було ухвалено під час та безпосередньо після рейдерського захоплення 3 червня.
І саме усвідомлення, що за такого резонансу жоден суд не ризикне піти проти закону і стати на бік рейдерів міноритарної акціонерки ринку Влади Молчанової – і змусило її піти "ва-банк" і вдатися до силового захоплення.
Але про все по порядку.
Старт рейдерському захопленню ринку "Столичний" київською забудовницею Владою Молчановою дало дивне рішення Макарівського районного суду про "мирову угоду", ухвалене 25 листопада 2020 року.
"За підробленою довіреністю якась невідома особа на прізвище Дрига уклала мирову угоду, за якою передала всі корпоративні права одного з учасників ринку "Столичний" – ТОВ "Аграрний маркетинговий центр" (ця компанія володіла 77,5% акцій "Столичного", а одним з її бенефіціарів є Олександр Стельмах. – Ред.) – фізичній особі, пану Горбачу. Отримавши корпоративні права АМЦ, Горбач розпочав перепризначати директорів, відчужувати власність, перепродавати частки, зокрема, двом зареєстрованим на Кіпрі компаніям", – розповідає представник законного власника ринку Олександра Стельмаха Антон Ареф’єв.
У мережі, зокрема й у ЗМІ, можна відшукати згадки про повного тезку загадкового пана Дриги, з яким у нього збігається навіть рік народження. Про цього тезку журналісти згадували як про одного з кримінальних авторитетів із Криму. От тільки чи одна це особа чи різні – сказати точно не може ніхто: Дригу, що укладав "мирову угоду" з Горбачем, ніхто й у очі не бачив. У суді він так і не з’явився. Навіть документи для укладання згаданої "мирової" до суду потрапили через канцелярію: їх просто вкинули в поштову скриньку.
Довіреність, на підставі якої суд дозволив передання корпоративних прав за заборгованість у розмірі 2 млн доларів, за якою начебто один із бенефіціарів "АМЦ", британська компанія "Гудлайт Кепітел Лімітед", "уповноважила" Дригу на укладання "мирової", не відповідала жодним встановленим законодавством вимогам до складених іноземними мовами документів. Вона не була апостильована, належним чином перекладена і завірена нотаріально. Її підписав незрозуміло хто. Ба більше: згодом директор британської компанії заперечив факт видачі такої довіреності. Немає її і у відповідному реєстрі довіреностей, виданих компанією.
Однак усе це не стало аргументом – ні для Макарівського райсуду, який ухвалив рішення про "мирову угоду", ні для рейдерів, які одразу ж взялися вибудовувати довгий ланцюг перепродажів фактично вкрадених корпоративних прав задля того, аби ускладнити згодом законним власникам повернення вкраденого.
Однією з ланок цього рейдерського ланцюга стала наближена до Молчанової компанія "Оілсі", представники якої нині іменують себе законними власниками "Столичного".
А для того, аби справжні власники якомога довше не дізналися про те, що відбувається, назви компаній, які фігурували у справі, умисно перекручувалися. Втім, все таємне колись стає явним. Тож законні власники "Столичного", дізнавшись про те, що трапилося, взялися відстоювати свої права у судах.
Починаючи з квітня 2021 року суди різних рівнів один за одним заганяли рейдерів у глухий кут, стаючи на бік мажоритарного акціонера Олександра Стельмаха та чинної адміністрації "Столичного".
Так, 8 квітня 2021 року Київський апеляційний суд своєю постановою скасував рішення Макарівського райсуду про затвердження мирової угоди.
Згідно з чинним законодавством після цього суд першої інстанції у Макарові мав "відкотити" назад усі дії та зміни, які було зроблено на основі ухваленого ним рішення. В юриспруденції цей процес називається "поворотом виконання судового рішення". Щоб не допустити повернення справи в суд першої інстанції і затягнути час, юристи Молчанової вдалися до "процесуальних диверсій" – і під різними приводами намагалися не допустити передання матеріалів провадження до суду першої інстанції.
Спершу вони подали апеляційну скаргу на рішення Київського апеляційного суду від однієї компанії – і отримали повну відмову навіть у відкритті апеляційного провадження.
Така ж доля чекала і апеляційну скаргу від імені іншої компанії.
Невдалою виявилася і спроба затягнути передання документів під приводом виправлення одруківки у рішенні Київського апеляційного суду від 8 квітня.
Остання спроба рейдерів домогтися відкриття апеляційного провадження у справі 370/2669/20 щодо ухвали про затвердження мирової угоди Макарівським райсудом провалилася 7 червня.
До того ж, 4 червня своє слово сказав і Верховний Суд України, який відмовив рейдерам у призупиненні дії постанови апеляційного суду до завершення касаційного розгляду.
"Все, що могли, – вони вже подали. Все розглянуто, і справа має найближчим часом повернутися до суду першої інстанції. Відбудеться поворот виконання, буде відновлено корпоративну структуру, яка існувала до рейдерського захоплення. І ми так розуміємо, що 8 квітня, коли вони програли апеляцію, їм стало зрозуміло: розповідати, що вони "законні власники", лишилося недовго. Певно, тому вони і вдалися до такого відчайдушного кроку як силове захоплення. Бо "порішати в судах" – на що, схоже, були великі сподівання – у них не вийшло", – вважає Ареф’єв.
Паралельно кілька болючих судових програшів Молчанова і Ко зазнали й у судах щодо судового обтяження, накладеного на корпоративні права та майно ринку "Столичний". Цей арешт у січні 2021 року було накладено за позовом законних власників ринку: дізнавшись про спробу рейдерського захоплення, вони звернулися до суду з позовом про витребування назад частки у бізнесі та накладання арешту на вкрадені корпоративні права. За словами Ареф’єва, це було необхідно, аби "заморозити" ситуацію і не дати рейдерам можливості і далі розпиляти вкрадені частки, продовжувати перепродавати їх чи змінювати статутний капітал підприємства.
Втім, це подіяло лише частково. Вже за накладеного судом арешту, "Оілсі", за допомогою чорних нотаріусів та куплених держреєстраторів, "перепризначила" директора ринку і взялася відчужувати майно "Столичного". Протизаконно внесені в держреєстр зміни Мін'юст у межах своїх повноважень скасовував, але "Оілсі" таки змогла закріпити за собою два об’єкти нерухомості: павільйон №:6 (де розташовувалась адміністрація ринку) та каси на в’їзді на територію.
Паралельно Молчанова і Ко намагалися скасувати арешт у судах. Однак і тут зазнали нищівної поразки. 5 травня 2021 року Північний апеляційний господарський суд відмовив у задоволенні апеляційної скарги підконтрольних київській забудовниці компаній щодо рішення про накладання арешту як забезпечення позову на павільйони "Столичного".
А 8 червня 2021 року той же суд підтвердив арешт корпоративних прав, накладений за позовом законних власників ринку.
Нахабство, з яким підконтрольні Молчановій компанії "віджимали" ринок у законних власників, було настільки очевидним, що майбутня поразка в судах у протистоянні з мажоритарним акціонером була для рейдерів очевидною. Певно, тому вони і вдалися до крайнього заходу – і прийшли 3 червня на ринок з озброєними тітушками і бронетехнікою.
Наразі, як розповідає Ареф’єв і як випливає з розміщених самопроголошеними "законними власниками" у телеграм-каналі "Столичного", йдеться не про те, аби утримати ринок, а бодай про те, аби максимально "монетизувати" своє там перебування.
В "Оілсі" – два об’єкти нерухомості. Але вони зараз вимагають від орендарів навіть тих об’єктів, куди "Оілсі" жодного стосунку не має, укладати договори і платити гроші саме цій компанії. Логіка проста: рахунки ринку наразі заарештовані, тож їм не вигідно акумулювати кошти на цих рахунках. Бо очевидно, що за місяць-два "Столичний" повернеться до законних власників. А вони не отримають нічого. Тому зараз і штормлять орендарів із вимогою укласти договори оренди саме з "Оілсі" -– і не на рік, як це було на "Столичному" завжди, а всього на три місяці", – розповідає Ареф’єв.
За словами орендарів, задля "переконливості" самопроголошене керівництво погрожує вимикати електроенергію і навіть забрати у підприємців товар.
Тож нинішні заяви "законних власників" ринку "Столичний", ретрансльовані через підконтрольні Молчановій ЗМІ, – не більше ніж хороша міна за поганої гри. Гри, яка, хочеться вірити, закінчиться відновленням справедливості й покаранням рейдерів. Адже в іншому разі це виняткове для України поки за рівнем нахабства свавілля – стане нормою.
