Головний редактор серії «Постаті культури» видавництва «Дух і Літера» Києво-Могилянської академії Олексій Сінченко у програмі Андреаса Умланда «Політична україністика» розповів про особливості англійського видання книги «Українські дисиденти».
Підпишись на наш Viber: новини, гумор та розваги!
ПідписатисяБули деякі обмеження, зазначає він. «В англійському виданні повинно бути 300 сторінок - це половина книги українського видання. І фактично структура книги відповідає українському виданню. Єдине, що розділи «Самвидав» і «Тамвидав» об'єднані. Також скоротили розділ «Поезія», залишили тільки п'ять чоловік».
Видавці не ризикнули робити самостійний переклад.
«Ми взяли тексти, які вже були перекладені на англійську мову. Це Михайло Найден і Марко Царинник - два літературознавця, англомовний світ знає українську поезію в їхніх перекладах. Деякі тексти ми просто звідти забрали і залишили ті, хто, на наш погляд, будуть для західного читача більш цікаві», - пояснює Сінченко.
Частина перекладів друкувалися в діаспорних виданнях.
«Наші редактори просто відредагували, щось скоротили. Але частина текстів все ж не дуже знайомі західним читачам. Тому що антологія створює іншу оптику. Вона актуалізує тексти і сам контекст, абсолютно по-іншому представляє авторів. В принципі, антологія - це завжди заявка на створення так званого канону. Тобто це добірка тих імен, які у більшості будуть асоціюватися саме з цим рухом. Навіть в українському середовищі видання такої антології - це прецедент. Цілісного уявлення, що це за тексти, і як їх можна з'єднати між собою, щоб представити епоху - такого не було. Тому ми не просто укладачі книги. Ми ще виступали і як вчені, які спробували осмислити рух дисидентів і зрозуміти, що для сучасного читача може бути актуально», - робить висновок Сінченко.
Як повідомляв Знай.ua, дисидент Йосип Зісельс розповів про те, як він ставиться до наклепів про себе у ЗМІ.
Також Знай.ua писав про те, що Рябчук високо оцінив шанси України на розвиток: «М'яч на полі України».
