Український письменник та літературознавець, редактор, генеральний директор Національного музею Тараса Шевченка Дмитро Стус розповів, що рішення стати письменником прийшло до нього під впливом батька, поета Василя Стуса, після його перепоховання.
Підпишись на наш Viber: новини, гумор та розваги!
Підписатися
«Ми живемо в такому просторі, де якщо ти цим не займатимешся – цим не займатиметься ніхто. Я це, напевно, вгадував, коли вирішив покинути після повернення з армії Київський політехнічний інститут. Я працював на заводі, закінчував вечірню школу і вступив паралельно до КПІ. Але коли 1987 року я повернувся з армії, після смерті батька я вирішив цілком спонтанно вступати на українську філологію», - каже він.
Його друзями були переважно російськомовні кияни, котрі займалися не літературою, а наукою.
«Коли після Цвєтаєвої, Пастернака, Срібного віку російської поезії я прочитав їм вірші батька, вони були вражені, що в українській літературі є щось такого рівня. Для мене це було важливіше, ніж оцінка наших літературознавців класичного плану. Я зрозумів, що найголовніше – перетин із силовими лініями історичного етапу. Є людина, є її доля, і це дуже цікаво», - розмірковує письменник.
Він почав систематизувати творчість батька і видавати його твори.
«Двадцять років я поклав на те. Спочатку ми з Михайлиною Коцюбинською зробили перше в Україні незалежне наукове видання Стуса. Ніхто не розумів, навіщо це треба, але ми шукали гроші та видавали з «нуля». Ми навіть масштабу не уявляли. Розуміли, що є літературознавство, поезії, листи, величезний обсяг перекладів, є публіцистика та цікаві літературознавчі роботи. Ми почали видавати 1991 року і закінчили 2000 року», - розповідає син Василя Стуса.
Як повідомляв Знай.ua, колекціонер і галерист Максим Волошин переконаний, що українське мистецтво має всі шанси вийти на світовий ринок і стати трендом.
Також Знай.ua повідомлв, що Владислав Рогаткін розповів про обставини міжнародного конфлікту з викраденням дитини.
