Публікуємо частину щоденника українського захисника, який публікує онлайн-видання «Утро Февраля».

19 травня, пише журналіст, тривожно останнім часом на напрямі Гуляйполя, за 20 кілометрів від українських позицій.

«Про це щоранку повідомляє взводний — любитель ділитися новинами. Куди піде ця орда – поки що невідомо. Голоси командирів закликають із рації бути напоготові: — Увага! Усім посилити пильність! Можлива атака ворога! Посилити пильність!», - пише Богдан Василенко.

Він розповідає, як його напарник з іронією коментує слова начальства.

«Ось як ми повинні «підсилювати пильність»? Ми й так стоїмо, пильно дивимося, спостерігаємо. Що нам ще зробити? Очі випнути? У два «нічники» одночасно дивитися? Побудувати всю роту для спостереження?», - коментує його товариш.

Популярні новини зараз
Авдєєв день 2 грудня: не виходьте на вулицю та викиньте посуд із тріщинами, суворі заборони та традиції Якій області приготуватись: астролог передбачив вже до кінця року Будемо ходити на відро: у Київраді готують українців до нових реалій у разі блекауту Індексація пенсій з 1 грудня: кому з літніх українців пощастить із надбавкою
Показати ще

Богдан Василенко описує природу другої половини травня.

«Вже друга половина травня. Природа відцвітає білими шапками глоду, щебече голосами птахів, яких я ніколи не бачив у заміських запорізьких лісах. Вночі наш гайок наповнюють трелі солов'їв, вони змагаються у співах один з одним і не звертають уваги на «виходи» та «приходи» артилерії. На узліссі, біля краю зеленого поля, я знайшов житло хом'яка. Знайшов випадково – виставив сонячну станцію над непоміченим запасним виходом із його норки. Гризун, образившись за вторгнення, за кілька годин згриз зарядні дроти телефонів, шнур акумулятора і приступив до гумової ручки чохла від станції. Тільки моя вчасна поява врятувала пристрій від повного знищення. Потім я ще довго чув смішки на свою адресу щодо хом'яка-диверсанта та закиди у зіпсованому майні бійців», - пише він.

Він продовжує розповідь і каже, що справжнє тепло все ніяк не хоче приходити до наших країв, незважаючи на буйство природи.

«Не додають бадьорості і дощі, що почалися, знову породили розмаїтість всюдисущого окопного бруду. Окрім болота, опади вийняли на світ божий комарів. Кілька днів бійці ходили в прищах і постійно свербіли, матюкливо проклинаючи кровососів. Потім свербляче випробування закінчилося – нам передали антикомарині спреї та спіралі», - пише Богдан Василенко.

Похмуре небо, за словами автора, загострило і солдатську тугу за домом.

«Тепер рота заздрить бійцям із Запоріжжя, які їздять у рідне місто позбавлятися зубного болю. У перервах між лікуванням і від'їздом у них є парочка годинників, щоб поспілкуватися з рідними та коханими — та й просто погуляти містом, відпочити від остогидлого окопного життя», - додав він.

Як повідомляв Знай.ua, Геннадій Друзенко розповів, як повинна виглядати справжня перемога України.