Петро Гончар назвав ключову відмінність між шароварщиною і народною культурою

Про це він розповів на каналі «UKRAINE THE BEST».

«Народна культура народжена від колективної народної культури, в цьому випадку сільської, вона має вікову тяглість. А шароварщина – це культура, яка орієнтувалася на професійне мистецтво, але з невмінням це робити, тобто дилетантство орієнтувалося на професійне мистецтво. Пізніше це назвали шароварщиною, але це ж пішло від режисера Шароварко, який робив масові концерти, наганялися з усіх усюд в Україну ці самодіяльні гурти, і воно звідти пішло», - пояснює Петро Гончар.

Але сьогодні, констатує він, ми вже диференціюємо це як самодіяльщину і справжнє народне мистецтво, яке вибудоване віками, часом, формувалося саме з колективним, народним світоглядом. Тому що професійне мистецтво, додає гість програми, – авторське, здебільшого воно буває протестне, тобто я роблю по-іншому, ніж робилося до мене.

За його словами, у 1960-ті роки була відлига, можна було при Шелесті щось показувати, а він, до речі, як розповідають, любив на Святошинських ставках ловити рибу і слухати українські пісні дівчат у човнах. Це, констатує гість програми, теж шароварщина, але вона свідчить про те, що Шелест все-таки любив Україну, це дало можливість проявитися шістдесятникам, а потім 1970-ті, Щербицький, утиски, закриття, колекцію Івана Гончара хотіли навіть віджати.

«В основі ідеологічне, тому що він своєю колекцією показував, що українці є і будуть. На той час ідеологія була така, що ми – радянський народ, всі радянські, але російськомовні, а українці чи інші нації як такі старинні, проходять свій час, вони вже віджили. А він хотів довести своєї колекцією, що за цим стоїть велика українська культура. Тому хотіли віджати», - розповідає Петро Гончар.

Як повідомляв Знай.ua, Орлюк розповіла, чи робить реєстрація авторського права в Україні митця українським.

Також Знай.ua писав про те, що Строкова розповіла, як світ відкрив роботи українських майстрів, що працювали на фабриках.